ЕФЕКТИВНА КОМУНІКАЦІЯ В СИСТЕМІ «ТЕРАПЕВТ – ПАЦІЄНТ» В УМОВАХ КЛІНІЧНОГО ЗАКЛАДУ
DOI:
https://doi.org/10.32782/2522-1795.2025.19.1.8Słowa kluczowe:
комунікація, фізичний терапевт, ерготерапевт, пацієнт, клінічний заклад, комунікативні бар’єри, ефективне спілкуванняAbstrakt
Вступ. Ефективна комунікація між терапевтом і пацієнтом є ключовим чинником якісного надання медичної допомоги. Вона впливає на рівень довіри пацієнтів, прихильність до лікування, ефективність терапії та загальну задоволеність медичними послугами. Проте у взаємодії лікаря та пацієнта часто виникають комунікативні бар’єри, які можуть знижувати якість лікування. Мета дослідження полягає у проведенні аналізу основних принципів ефективної комунікації між терапевтом і пацієнтом, визначенні бар’єрів і стратегій їх подолання. Матеріали і методи дослідження: аналіз наукової літератури щодо медичної комунікації; анкетування 150 пацієнтів для оцінювання рівня задоволеності комунікацією з терапевтом; анкетування 30 терапевтів (20 фізичних терапевтів і 10 ерготерапевтів) для визначення труднощів у взаємодії з пацієнтами; спостереження за 10 консультаціями для оцінювання невербальної та вербальної комунікації терапевтів; експеримент (тренінг із комунікації для терапевтів), оцінювання його впливу на якість взаємодії з пацієнтами. Результати. Виявлено чотири групи бар’єрів ефективної комунікації: вербальні (використання складної медичної термінології, відсутність перевірки розуміння пацієнтом інформації); невербальні (недостатній зоровий контакт, закрита поза, низький рівень активного слухання); психологічні (страх пацієнта перед діагнозом, низький рівень довіри, емоційне вигорання пацієнтів через воєнний стан у країні); організаційні (брак часу на прийом, відсутність навчання терапевтів із комунікації, неналежне використання цифрових технологій у реабілітації). Висновки. У результаті проведення короткого тренінгу на покращення комунікації було досягнуто такі позитивні результати: після проходження групою терапевтів тренінгу з медичної комунікації задоволеність пацієнтів поясненням діагнозу зросла з 58 до 82%; частота застосування техніки “teach-back” зросла на 30%, що покращило розуміння пацієнтами лікувальних рекомендацій; покращення рівня емпатії терапевтів підвищило задоволеність пацієнтів взаємодією з терапевтом із 65 до 89%. Висновки дослідження підтверджують необхідність упровадження навчання з комунікативних навичок для терапевтів та інших лікарів.
Bibliografia
1. Абдряхімова Ц., Мухаровська І., Клебан К., Сапон Д., Калачов О. Особливості комунікації у медичному середовищі (методичні рекомендації). PMGP. 2020. № 5 (1). С. 04501212. DOI: 10.26766/pmgp.v5i1.212.
2. Дзяк Л. Комунікативна та конфліктна компетентність лікарів-інтернів за фахом «Нервові хвороби». Актуальні проблеми сучасної медицини. 2018. № 2. Вип. 74. С. 44–51. DOI: 10.31718/2077-1096.21.2.182.
3. Кіржа Н. Формування комунікативної компетентності студентів в інформаційно-освітньому середовищі медичного коледжу. Modern approaches to knowledge management development : collective monograph / Ljubljana School of Business. Ljubljana, Slovenia, 2020. С. 368–378.
4. Климович С. Основні правила комунікації в медичній діяльності. Медсестринство. 2022. № 2. С. 14–16. DOI: 10.11603/2411-1597.2022.2.12896.
5. Кушнєрьова А. До проблеми комунікації медичних працівників з пацієнтами: психологічний аспект. Актуальні проблеми психології : збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка Національної академії педагогічних наук України. 2020. № 4. С. 208–216.
6. Кушнєрьова А. Завдання комунікації в діаді «лікар – пацієнт» кардіологічного профілю. Fundamental and applied researches in practice of leading scientific schools. Hamilton. 2022. № 43 (1). С. 26–30.
7. Сікорська О., Орду К. Комунікативна компетентність як показник професійного іміджу сучасного лікаря. Актуальні питання гуманітарних наук. 2021. № 3. Вип. 43. С. 208–212. https://doi.org/10.24919/2308-4863/43-3-34.
8. Abdolrahimi M., Ghiyasvandian S., Zakerimoghadam M., Ebadi A. Iranian nursing student–patient health communication in medical surgical wards. Iran J Nurs midwifery Res. 2018. № 23 (2). Р. 136. DOI: 10.4103/ijnmr.IJNMR_9_17.
9. Anthony-Pillai R., Ahluwalia S. Medical professionalism. Clin Integr Care. 2020. № 2. Р. 100014. https://doi.org/10.1016/j.intcar.2020.100014.
10. Delgado J. Vulnerability as a key concept in relational patient-centered professionalism. Med Health Care Philos. 2021. № 24 (2). Р. 155–172. DOI: 10.1007/s11019-020-09995-8.
11. Naughton C.A. Patient-centered communication. Pharmacy. 2018. № 6 (1). Р. 18. DOI: 10.3390/pharmacy6010018.
12. Silverman M.G., Ference B.A., Im K., Wiviott S.D., Giugliano R.P., Grundy S.M. et al. Association between Lowering LDL-C and Cardiovascular Risk Reduction among Different Therapeutic Interventions : A Systematic Review and Meta-Analysis. JAMA. 2016. № 316. Р. 1289–1297. DOI: 10.1001/jama.2016.13985.
13. Rider E.A., Keefer C.H. Communication skills competencies: definitions and a teaching toolbox. Medical Education. 2006. № 40. Р. 624–629. DOI: 10.111//y. /365-2929.2006.02500.x.
Pobrania
Opublikowane
Jak cytować
Numer
Dział
Licencja

Utwór dostępny jest na licencji Creative Commons Uznanie autorstwa – Użycie niekomercyjne – Bez utworów zależnych 4.0 Międzynarodowe.